спрямування
СПРЯМУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрямува́ти.
Не було тут богів, бо найпершими святощами для людей ставали камінь і море, а потім – човни; з живих істот шанувалися тільки риби, про них співано гімнів і пісень, рибам поклонялися, їх витісували з каменю й ставили понад морем, ніби вказівники для спрямування вітрів, які мали приганяти до острова косяки риб живих; між вітрами й рибою існував природний, містичної сили зв'язок, тому вітри теж шановано, а ще в шанобі були дощі, які наповнювали солодкою, м'якою водою місткі цистерни, вирубані людьми в камені (П. Загребельний).
2. Напра́вленість; на́прямок.
Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі, хіба ж не їхні вішки дають простір для роботи механізмів, дають правильне спрямування каналові... (О. Гончар);
– Я стою вже перед захистом диплома, і мої наміри мають інше спрямування (Н. Рибак);
Спррямування асоціацій;
Спрямування розповіді.
Значення в інших словниках
- спрямування — спрямува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спрямування — [спр'амуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- спрямування — -я, с. 1》 Дія за знач. спрямувати. 2》 Направленість; напрямок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрямування — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. Словник синонімів української мови
- спрямування — Спрямува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім’я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60). Словник української мови в 11 томах