спрямування

Значення в інших словниках

1. спрямування — спрямува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. спрямування — [спр'амуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
3. спрямування — -я, с. 1》 Дія за знач. спрямувати. 2》 Направленість; напрямок. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Не було тут богів, бо найпершими святощами для людей ставали камінь і море, а потім – човни; з живих істот шанувалися тільки риби, про них співано гімнів і пісень, рибам поклонялися... Словник української мови у 20 томах
5. спрямування — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. Словник синонімів української мови
6. спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім’я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60). Словник української мови в 11 томах