спрямування
НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. у політиці, стратегії розвитку чого-небудь); ПОВОРО́Т, ОБОРО́Т розм. (новий напрям у перебігу, розвитку чого-небудь). Обидва факти міцно поєдналися, вплинули на його долю, змінивши напрям цілого життя (Ю. Яновський); — Хіба тут є що нове? Людина тільки потверджує постанови свого попередника. — І тим показує, що й сама буде триматися того ж напрямку (Г. Хоткевич); (Лікар:) Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов'язки, сім'ю (Леся Українка); Генерал.. напружено думав, як зірвати майбутній мітинг на стадіоні, цілком змінити його спрямованість (В. Собко); Генеральний курс розвитку авіаційної промисловості; Від такого трагічного повороту справи у Юрка на голові чуб піднявся, як на їжакові колючки (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- спрямування — спрямува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спрямування — [спр'амуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- спрямування — -я, с. 1》 Дія за знач. спрямувати. 2》 Направленість; напрямок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Не було тут богів, бо найпершими святощами для людей ставали камінь і море, а потім – човни; з живих істот шанувалися тільки риби, про них співано гімнів і пісень, рибам поклонялися... Словник української мови у 20 томах
- спрямування — Спрямува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім’я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60). Словник української мови в 11 томах