1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спрямовуючий

спрямо́вуючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до спрямовувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрямовуючий — СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е. 1. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. Спрямовуюча сила. 2. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку. Спрямовуючий характер діяльності. Словник української мови у 20 томах
  2. спрямовуючий — СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спрямо́вувати. 2. у знач. прикм. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. В соціалістичному суспільстві Комуністична партія є керівною і спрямовуючою силою суспільного розвитку (Рад. Укр., 15.І 1954, 2). Словник української мови в 11 томах