Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
спрямовуючий —
СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е. 1. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. Спрямовуюча сила. 2. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку. Спрямовуючий характер діяльності.
Словник української мови у 20 томах
спрямовуючий —
СПРЯМО́ВУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спрямо́вувати. 2. у знач. прикм. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. В соціалістичному суспільстві Комуністична партія є керівною і спрямовуючою силою суспільного розвитку (Рад. Укр., 15.І 1954, 2).
Словник української мови в 11 томах