спускання
СПУСКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спуска́ти і спуска́тися.
Лицар-в’язень лежить у кутку на соломі і спить, на нього падає від низької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці, зробленій для спускання їжі (Л. Укр., II, 1951, 185);
Підходить Люба до мене і схоплюється рукою за мотузок від санчат.. А далі ми виїхали на пагорб і почали спускатися.. Головне у спусканні — це внизу з розгону вивалитись у сніг (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 125).
Словник української мови (СУМ-11)