спустіння

СПУСТІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. спусті́ти 2.

Історики заперечують факт цілковитого спустіння Київщини після монгольської навали (Від давнини.., І, 1960, 27).

Значення в інших словниках

1. спустіння — спусті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спустіння — -я, с. Дія за знач. спустіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спустіння — СПУСТІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. спусті́ти 2. Історики заперечують факт цілковитого спустіння Київщини після монгольської навали (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. спустіння — Спусті́ння, -ня с. Запустѣніе. Єв. Мр. XIII. 14.  Словник української мови Грінченка