спухлий

СПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спу́хнути.

Очі його, сухі й гарячі між червоних, спухлих від сліз повік, дивились тепер гостро вперед (Смолич, Світанок.., 1953, 554);

Переляканий староста, спухлий від сну чоловік з хворим серцем, прочитав по списку прізвища (Перв., Невигадане життя, 1958, 149);

// У знач. прикм.

Гюлле шматком ганчірки від сорочки вимивала йому рану, тендітно торкаючись до спухлого тіла (Досв., Гюлле, 1961, 147).

Значення в інших словниках

1. спухлий — спу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до спухнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спухлий — СПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до спу́хнути. Очі його, сухі й гарячі між червоних, спухлих від сліз повік, дивились тепер гостро вперед (Ю. Смолич); Переляканий староста, спухлий від сну чоловік з хворим серцем, прочитав по списку прізвища (Л.  Словник української мови у 20 томах