спухлий

спу́хлий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до спухнути.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. спухлий — спу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спухлий — СПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до спу́хнути. Очі його, сухі й гарячі між червоних, спухлих від сліз повік, дивились тепер гостро вперед (Ю. Смолич); Переляканий староста, спухлий від сну чоловік з хворим серцем, прочитав по списку прізвища (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. спухлий — СПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спу́хнути. Очі його, сухі й гарячі між червоних, спухлих від сліз повік, дивились тепер гостро вперед (Смолич, Світанок..  Словник української мови в 11 томах