спушувати

СПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУШИ́ТИ, спушу́, спу́шиш, док., перех.

1. Робити грунт пухким за допомогою відповідних рільничих знарядь; розпушувати.

Борони тихо волоклися за кіньми, шматуючи скиби, спушували землю (Томч., Жменяки, 1964, 23);

Спушив [Рубін] гострою залізячкою землю між рядками помідорів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 20).

2. Легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м’яким, пухким, пишним; збивати.

Ліжко. Високе, в подушках — червоних, білих, голубих, квітчастих — трохи не до стелі. Орисині руки прибирають, спушують, складають — та спати нікому (Тют., Вир, 1964, 455);

Пан пішов.. подушки спушити (Коломийки, 1969, 94).

Значення в інших словниках

1. спушувати — спу́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спушувати — -ую, -уєш, недок., спушити, спушу, спушиш, док., перех. 1》 Робити ґрунт пухким за допомогою відповідних рільничих знарядь; розпушувати. 2》 Легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пухким, пишним; збивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спушувати — СПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУШИ́ТИ, спушу́, спу́шиш, док., що. 1. Робити ґрунт пухким за допомогою відповідних рільничих знарядь; розпушувати. Борони тихо волоклися за кіньми, шматуючи скиби, спушували землю (М.  Словник української мови у 20 томах
4. спушувати — ЗБИВА́ТИ (легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пишним), СПУ́ШУВАТИ, РОЗПУ́ШУВАТИ, ПУШИ́ТИ, ПІДПУ́ШУВАТИ (трохи). — Док.: зби́ти, спуши́ти, розпуши́ти, підпуши́ти. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (К.  Словник синонімів української мови