спушувати

ЗБИВА́ТИ (легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пишним), СПУ́ШУВАТИ, РОЗПУ́ШУВАТИ, ПУШИ́ТИ, ПІДПУ́ШУВАТИ (трохи). — Док.: зби́ти, спуши́ти, розпуши́ти, підпуши́ти. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (К. Гордієнко); Подобрілий, задоволений тато спушує сіно, щоб малому було м'яко, неквапом сідає на своє місце (Ю. Хорунжий); Переодягнувшись, Іван причесався гребінцем і взявся розпушувати над лобом кучерявого чуба (Л. Юхвід); Він вибрав собі бажану постіль і почав пушити (О. Досвітній); Підпушувати зачіску.

Значення в інших словниках

1. спушувати — спу́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спушувати — -ую, -уєш, недок., спушити, спушу, спушиш, док., перех. 1》 Робити ґрунт пухким за допомогою відповідних рільничих знарядь; розпушувати. 2》 Легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пухким, пишним; збивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спушувати — СПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУШИ́ТИ, спушу́, спу́шиш, док., що. 1. Робити ґрунт пухким за допомогою відповідних рільничих знарядь; розпушувати. Борони тихо волоклися за кіньми, шматуючи скиби, спушували землю (М.  Словник української мови у 20 томах
4. спушувати — СПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУШИ́ТИ, спушу́, спу́шиш, док., перех. 1. Робити грунт пухким за допомогою відповідних рільничих знарядь; розпушувати. Борони тихо волоклися за кіньми, шматуючи скиби, спушували землю (Томч.  Словник української мови в 11 томах