співбесідник

СПІВБЕ́СІ́ДНИК, а, ч. Той, хто бесідує, розмовляє з ким-небудь.

Він охоче відповідав Діброві, радіючи, що знайшов собі балакучого співбесідника (Кучер, Пов. і опов., 1949, 61);

Співбесідники не помітили, що до їхньої розмови, стоячи зблизька, прислухається чоловік (Бурл., О. Вересай, 1959, 51).

Значення в інших словниках

1. співбесідник — співбе́сі́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співбесідник — Співрозмовник, бесідник, розмовник.  Словник синонімів Караванського
3. співбесідник — див. спільник  Словник синонімів Вусика
4. співбесідник — [сп'іўбес'ідниек і сп'іўбеис’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
5. співбесідник — -а, ч. Той, хто бесідує, розмовляє з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. співбесідник — Сумовець, див. бесідник  Словник чужослів Павло Штепа
7. співбесідник — СПІВБЕ́СІ́ДНИК, а, ч. Той, хто бесідує, розмовляє з ким-небудь. Леся Українка тонкий співбесідник і свою розмову веде пристосовуючи до розмови адресата (з наук. літ.); Співбесідники не помітили, що до їхньої розмови, стоячи зблизька, прислухається чоловік (Ф. Бурлака).  Словник української мови у 20 томах
8. співбесідник — СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д.  Словник синонімів української мови