співбесідниця

СПІВБЕ́СІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до співбе́сі́дник.

Співбесідниця студента була запеклим прихильником найтісніших зв’язків літературного сюжету з життям (Смолич, Розм. з чит., 1953, 170);

Ставши біля мармурової колони, Яніна якийсь час непомітно спостерігала співбесідниць (Жур., Вечір.., 1958, 247).

Значення в інших словниках

1. співбесідниця — співбе́сі́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співбесідниця — -і. Жін. до співбесідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співбесідниця — СПІВБЕ́СІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до співбе́сі́дник. Співбесідниця студента була запеклим прихильником найтісніших зв'язків літературного сюжету з життям (Ю. Смолич); Ставши біля мармурової колони, Яніна якийсь час непомітно спостерігала співбесідниць (С. Журахович).  Словник української мови у 20 томах