співбрат

СПІВБРА́Т, а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.

Багато яскравого і дорогого залишилося в душі моїй від знайомства з старшим моїм співбратом по перу [Янкою Купалою] (Тич., III, 1957, 448);

Я й синів, і зеленів, — А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (Рильський, Поеми, 1957, 180);

Зв’язківці не знали, що їм робити,— збившись докупи, дивились на поквапливу біганину своїх співбратів по зброї (Збан., Сеспель, 1961, 248).

Значення в інших словниках

1. співбрат — співбра́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співбрат — -а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співбрат — СПІВБРА́Т, а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо. Багато яскравого і дорогого залишилося в душі моїй від знайомства з старшим моїм співбратом по перу [Янкою Купалою] (П.  Словник української мови у 20 томах