співучасть

СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.

Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (Фр., IV, 1950, 48);

— Може бути такий варіант,— почав він, роздумуючи, і його погляд обійшов усіх — від Петра до Проценка і Савки, закликаючи кожного до співучасті в нараді (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 182).

Значення в інших словниках

1. співучасть — співу́часть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. співучасть — див. УЧАСТЬ.  Словник синонімів Караванського
3. співучасть — -і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. || Умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. співучасть — СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. 1. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (І.  Словник української мови у 20 томах