1. Словник української мови в 11 томах

співучасть

СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.

Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (Фр., IV, 1950, 48);

— Може бути такий варіант,— почав він, роздумуючи, і його погляд обійшов усіх — від Петра до Проценка і Савки, закликаючи кожного до співучасті в нараді (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співучасть — співу́часть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. співучасть — див. УЧАСТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. співучасть — -і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. || Умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співучасть — СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. 1. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (І. Словник української мови у 20 томах