співучасть
СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж.
1. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.
Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (І. Франко);
– Може бути такий варіант, – почав він, роздумуючи, і його погляд обійшов усіх – від Петра до Проценка і Савки, закликаючи кожного до співучасті в нараді (Д. Бедзик).
2. Умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.
Усіми силами відпекувалися від якої-небудь співучасті в цьому злочині і, як тільки могли й уміли, впевнювали світлійшого в своїй непохитній вірності й преданності до його величества [величності] царя (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співучасть — співу́часть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- співучасть — див. УЧАСТЬ. Словник синонімів Караванського
- співучасть — -і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. || Умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співучасть — СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (Фр. Словник української мови в 11 томах