1. Словник української мови у 20 томах

співуче

СПІВУ́ЧЕ.

Присл. до співу́чий 2.

Голос його бринів ласкаво й співуче (З. Тулуб);

Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співуче — співу́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. співуче — Присл. до співучий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співуче — СПІВУ́ЧО (СПІВУ́ЧЕ) (протяжно-мелодійно), НАСПІ́ВНО, КАНТА́БІЛЕ муз. Словник синонімів української мови
  4. співуче — СПІВУ́ЧЕ. Присл. до співу́чий 2. Голос його бринів ласкаво й співуче (Тулуб, Людолови, II, 1957, 455); Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (Стельмах, II, 1962, 262). Словник української мови в 11 томах