1. Великий тлумачний словник сучасної мови

співучасть

співу́часть

-і, ж.

Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.

|| Умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.

Проста співучасть — вид співучасті у злочині, при якому кожний із співучасників виконує своїми діями об'єктивну сторону здійснюваного злочину.

Складна співучасть — співучасть у злочині, при якій крім виконавця, в ньому беруть участь ще й організатор, підбурювач або посібник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співучасть — співу́часть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. співучасть — див. УЧАСТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. співучасть — СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. 1. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (І. Словник української мови у 20 томах
  4. співучасть — СПІВУ́ЧАСТЬ, і, ж. Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. Усі свідки сих страшних розкопок стояли, мов осуджені, немов усіх їх прилапано [спіймано] на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині (Фр. Словник української мови в 11 томах