співуче
СПІВУ́ЧЕ. Присл. до співу́чий 2.
Голос його бринів ласкаво й співуче (Тулуб, Людолови, II, 1957, 455);
Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (Стельмах, II, 1962, 262).
Словник української мови (СУМ-11)СПІВУ́ЧЕ. Присл. до співу́чий 2.
Голос його бринів ласкаво й співуче (Тулуб, Людолови, II, 1957, 455);
Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (Стельмах, II, 1962, 262).
Словник української мови (СУМ-11)