співуче —
Присл. до співучий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
співуче —
СПІВУ́ЧЕ. Присл. до співу́чий 2. Голос його бринів ласкаво й співуче (З. Тулуб); Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
співуче —
СПІВУ́ЧО (СПІВУ́ЧЕ) (протяжно-мелодійно), НАСПІ́ВНО, КАНТА́БІЛЕ муз.
Словник синонімів української мови
співуче —
СПІВУ́ЧЕ. Присл. до співу́чий 2. Голос його бринів ласкаво й співуче (Тулуб, Людолови, II, 1957, 455); Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (Стельмах, II, 1962, 262).
Словник української мови в 11 томах