спідничина

СПІДНИЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що спідниця 1.

Надійшла Текля.. в зеленій спідничині (Свидн., Люборацькі, 1955, 69);

Як ударили в підбори трактористи з ланковими, Як війнули ті дівчата спідничинами новими (Перв., II, 1958, 49);

// Стара, поношена спідниця.

Була [Левантина] боса, в самій сорочці та в лихенькій спідничині (Гр., II, 1963, 272);

— Це моя спідниця стара.. Бачу — онучі в тебе зовсім стерлись. Візьми цю спідничину — як знахідка буде (Збан., Єдина, 1959, 46).

Значення в інших словниках

1. спідничина — спідничи́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спідничина — -и, ж., розм. Те саме, що спідниця 1). || Стара, поношена спідниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спідничина — СПІДНИЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що спідни́ця 1. Надійшла Текля .. в зеленій спідничині (А. Свидницький); Як ударили в підбори трактористи з ланковими, Як війнули ті дівчата спідничинами новими (Л. Первомайський); // Стара, поношена спідниця.  Словник української мови у 20 томах
4. спідничина — Спідничина, -ни ж. Юбченка. Спідничина не зіходить. Грин. III. 268.  Словник української мови Грінченка