спідтишка
СПІДТИ́ШКА, присл., розм. Те саме, що спідти́ха-ти́ха.
Спідтишка мішки рве (Номис, 1864, № 3038);
Миттю кинувся [Івоніка] спідтишка в напрямі, де бачив постать (Коб., II, 1956, 201).
Словник української мови (СУМ-11)СПІДТИ́ШКА, присл., розм. Те саме, що спідти́ха-ти́ха.
Спідтишка мішки рве (Номис, 1864, № 3038);
Миттю кинувся [Івоніка] спідтишка в напрямі, де бачив постать (Коб., II, 1956, 201).
Словник української мови (СУМ-11)