спідтиха-тиха
СПІДТИ́ХА-ТИ́ХА, присл., розм. Потай, нишком, крадькома.
Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І [в] малий Райочок мій спідтиха-тиха Підкрадешся, наробиш лиха… (Шевч., II, 1963, 401);
// Стиха, потихеньку.
Спідтиха-тиха серце її щось недобре віщувало, боліло, нило… (Мирний, І, 1949, 398).
Словник української мови (СУМ-11)