спідтиха-тиха
СПІДТИ́ХА-ТИ́ХА, присл., розм.
Те саме, що спідти́ха.
Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І [в] малий Райочок мій спідтиха-тиха Підкрадешся, наробиш лиха... (Т. Шевченко);
// Стиха, потихеньку.
Спідтиха-тиха серце її щось недобре віщувало, боліло, нило... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)