спінений
СПІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спі́нити.
Дуже сухе волосся добре мити спіненими у воді яєчними жовтками (Наука.., 3, 1967, 29);
// У знач. прикм.
Стежка залита була каламутною, спіненою водою (Фр., II, 1950, 28);
Страшно дивитись тоді на тебе [річку], як кидаєшся потворою на береги, півгори .. вигризаєш, і валиш у спінене море, і з’їдаєш, і далі летиш (Хотк., II, 1966, 320);
Вася і Зоя, постоявши ще кілька хвилин і подивившись на білий спінений слід, залишений теплоходом, і собі рушили з пристані (Трубл., Мандр., 1938, 114).
Спі́нений кінь — кінь, покритий піною, потом.
На спіненім коні, пообдиранім гіллям та колючками, припавши до його шиї,.. їхала.. якась людина (Фр., VI, 1951, 91);
У стоїще на мокрому, спіненому коні влетів Фока (Гжицький, Опришки, 1962, 31).
∆ Спі́нені матеріа́ли — матеріали, виготовлені спінюванням спеціальної рідкої маси.
В тридцяті роки вдалося створити перші полімерні, а потім і спінені матеріали на основі поліуретанів (Веч. Київ, 12.XI 1969, 4).
Словник української мови (СУМ-11)