спішуватися

СПІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Злазити з коня, коней.

Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами. Козловський раз у раз спішувався, уважно їх розглядав (Тулуб, В степу.., 1964, 208);

Кіннотники, спішившись, чекали нас біля розлогого дуба (Шиян, Партиз. край, 1946, 216);

Через короткі інтервали на дорозі почали рватися снаряди, намацуючи рухливе кубло ворогів. Але воно з гиком та свистом проскочило між розривами, спішилось і чорним потоком кинулось в обхід комітетникам (Стельмах, II, 1962, 193);

// розм. Злазити з велосипеда, виходити з машини і т. ін.

Василь у саду спішився і повів велосипед у руках (Десняк, Десну.., 1949, 217);

Віліси позастрягали в баюрах, і генерали спішились і брели непролазними шляхами (Довж., І, 1958, 357).

Значення в інших словниках

1. спішуватися — спі́шуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спішуватися — -уюся, -уєшся, недок., спішитися, -шуся, -шишся, док. Злазити з коня, коней. || розм. Злазити з велосипеда, виходити з машини тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спішуватися — СПІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Злазити з коня, коней. Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами. Козловський раз у раз спішувався, уважно їх розглядав (З.  Словник української мови у 20 томах
4. спішуватися — СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.  Словник синонімів української мови