стаканчик

СТАКА́НЧИК, а, ч.

1. Зменш. до стака́н 1.

Марина од хвилювання аж на місці не встоїть. Допомагає Тоні: налила в стаканчик з баклаги води. Петро прийняв порошок (Головко, І, 1957, 466);

// Невелика посудина циліндричної форми.

Паперовий стаканчик для морозива.

2. розм. Те саме, що стака́н 1.

— Та хоч стаканчик випийте! Я вам сюди принесу стакан, — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 70).

Значення в інших словниках

1. стаканчик — стака́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стаканчик — СТАКА́НЧИК, а, ч. 1. Зменш. до стака́н 1. Марина од хвилювання аж на місці не встоїть. Допомагає Тоні: налила в стаканчик з баклаги води (А. Головко); // Невелика посудина циліндричної форми. Паперовий стаканчик для морозива. 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
3. стаканчик — -а, ч. 1》 Зменш. до стакан 1). || Невелика посудина циліндричної форми. 2》 розм. Те саме, що стакан 1). 3》 Чарка.  Великий тлумачний словник сучасної мови