сталагміт

СТАЛАГМІ́Т, а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді конусоподібного стовпчика, бурульки, гребінця, що виникає на дні підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок падіння її випаровування крапель води, насичених кальцитом.

Краплі води стікають із стелі печери і, обриваючись, падають на її дно, вони відкладають вапно у вигляді бурульок, які розміщуються і зверху і знизу.. Ті, що ростуть знизу вгору і прикріплені знизу, звуться сталагмітами (Курс заг. геол., 1947, 131);

У товстих віковічних шарах глини, щебеню, сталагмітів, якими покрите дно печер, археологи ще й тепер знаходять сліди перебування древньої людини (По заповідних місцях.., 1960, 159);

*У порівн. Дерева світяться непевним сіро-голубим сяйвом, мов фантастичні сталагміти незвіданих печер (Кол., Терен.., 1959, 240);

Веселий стовпчик води, мов маленький сталагміт, б’є з-під землі (Чаб., Тече вода.., 1961, 7).

Значення в інших словниках

1. сталагміт — сталагмі́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сталагміт — СТАЛАГМІТ – СТАЛАКТИТ – СТАЛАГНАТ Сталагміт, -а. Конічний мінеральний (переважно вапняковий) наріст на дні печери, галереї (конусом угору). Сталактит, -а. Конічний мінеральний (переважно вапняковий) наріст на стелі печери, галереї (конусом униз).  Літературне слововживання
3. сталагміт — Бурулька вапняна здолу  Словник чужослів Павло Штепа
4. сталагміт — СТАЛАГМІ́Т, а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді конусоподібного стовпчика, бурульки, гребінця, що виникає на дні підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. сталагміт — -а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді конусоподібного стовпчика, бурульки, гребінця, що виникає на дні підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок падіння й випаровування крапель води, насичених гідроґенокарбонатом кальцію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сталагміт — Мінеральні, переважно вапнякові, утворення у вигляді стовпів, конусів на дні печер; часом сполучається зі сталактитом, утворюючи натічну колону (сталагнат); див. натіки печерні.  Універсальний словник-енциклопедія