сталість
СТА́ЛІСТЬ, лості, ж. Властивість за знач. ста́лий 1, 3, 4.
Не навчений, а зіпсований Європою, Головань схилявся перед її розумним практицизмом, державною сталістю (Стельмах, II, 1962, 164);
Логічні форми і закони мають стійкість, сталість (Логіка, 1953, 6);
Сталість радянської валюти обумовлюється соціалістичною системою господарства, неухильним піднесенням економіки (Наука.., 3, 1961, 9).
◊ Зако́н ста́лості скла́ду див. склад¹.
Словник української мови (СУМ-11)