стар
СТАР, а́, е́, поет. Те саме, що стари́й 1.
Стар любить сквар, а молод холод (Номис, 1864, № 8705);
Мій батько ще не стар (Кв.-Осн., II, 1956, 331);
— Я стар чоловік, нездужаю [не здужаю] встати (Шевч., II, 1963, 159).
Стар і мо́лод — те саме, що [І(й)] старе́ (старі́) і (й) мале́ (малі́); Від (од) старо́го до мало́го ( див. стари́й).
150-ту річницю з дня народження свого найбільшого сина святкує.. нова Польща, де стар і молод знають ім’я і слово Міцкевича (Рильський, III, 1956, 293).
Словник української мови (СУМ-11)