стар
СТАР, а́, е́, поет.
Те саме, що стари́й 1.
Стар любить сквар, а молод холод (Номис);
Мій батько ще не стар (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Я стар чоловік, нездужаю [не здужаю] встати (Т. Шевченко).
(1) Стар і мо́лод – те саме, що [І] мале́ й вели́ке (старе́) (див. мали́й).
Словник української мови (СУМ-20)