старати
СТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Добувати, діставати, придбавати.
Гроші старав [Славко] із двох джерел (Март., Тв., 1954, 264);
— Твоє віно старала я чистими руками, як ти прийшла на світ (Стеф., Вибр., 1949, 231);
— Що не кажіть: «дівка» росте в мене! Треба батькові посаг для «відданиці» старати, аякже! (Вільде, Винен.., 1959, 4).
Словник української мови (СУМ-11)