старити

СТА́РИТИ, рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим.

Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (Коцюб., II, 1955, 302);

Ольга Іванівна була вродливою і ставною жінкою, і сивина, правда, поки що не псувала її вроди, навіть не старила (Ткач, Плем’я.., 1961, 171);

Плакуча й холодна осінь старила дерева (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 4).

Значення в інших словниках

1. старити — ста́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. старити — СТАРИТИ – СТАРІТИ – СТАРІТИСЯ, СТАРИТИСЯ – СТАРІШАТИ Старити, перех. Робити когось, щось старим, старішим. Рання сивина в чорних пасмах його чуба не старила його (О.Бойченко). Старіти, неперех. 1. Ставати старим, старішим.  Літературне слововживання
3. старити — СТА́РИТИ, рить, недок., кого, що. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (М.  Словник української мови у 20 томах
4. старити — -рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим.  Великий тлумачний словник сучасної мови