1. Словник української мови в 11 томах

старити

СТА́РИТИ, рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим.

Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (Коцюб., II, 1955, 302);

Ольга Іванівна була вродливою і ставною жінкою, і сивина, правда, поки що не псувала її вроди, навіть не старила (Ткач, Плем’я.., 1961, 171);

Плакуча й холодна осінь старила дерева (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старити — ста́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. старити — СТАРИТИ – СТАРІТИ – СТАРІТИСЯ, СТАРИТИСЯ – СТАРІШАТИ Старити, перех. Робити когось, щось старим, старішим. Рання сивина в чорних пасмах його чуба не старила його (О.Бойченко). Старіти, неперех. 1. Ставати старим, старішим. Літературне слововживання
  3. старити — СТА́РИТИ, рить, недок., кого, що. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (М. Словник української мови у 20 томах
  4. старити — -рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Великий тлумачний словник сучасної мови