старити
СТАРИТИ – СТАРІТИ – СТАРІТИСЯ, СТАРИТИСЯ – СТАРІШАТИ
Старити, перех. Робити когось, щось старим, старішим. Рання сивина в чорних пасмах його чуба не старила його (О.Бойченко).
Старіти, неперех. 1. Ставати старим, старішим. Хати старіли, кривилися (Панас Мирний); Полковник старів на наших очах (І.Драч). 2. Ставати застарілим. Обчислювальна машина морально старіє за два-три роки (з газети); Тільки пісня не старіє, така все вона, як колись (В.Сосюра); Так, вони вже живуть, Книги ті, що віки не старіють!.. (Л.Забашта). 3. Змінювати свої властивості під впливом фізико-хімічних умов або від часу: фотоматеріали з часом старіють.
Старітися, старитися. Те саме, що старіти 1. Одинокою я Старіюся в чужій хаті (Т.Шевченко); У саму глуху північ стане [Явдоха] молоденькою дівчинкою, а там і стане старитися (Г.Квітка-Основ’яненко).
Старішати. Ставати старішим. Не одну сотню разів заводились годинники, старішали люди, час ішов (Ю.Яновський).
Значення в інших словниках
- старити — ста́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- старити — СТА́РИТИ, рить, недок., кого, що. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (М. Словник української мови у 20 томах
- старити — -рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старити — СТА́РИТИ, рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (Коцюб. Словник української мови в 11 томах