старити
СТА́РИТИ, рить, недок., кого, що.
Робити кого-, що-небудь старим або старішим.
Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (М. Коцюбинський);
Ольга Іванівна була вродливою і ставною жінкою, і сивина, правда, поки що не псувала її вроди, навіть не старила (Д. Ткач);
Плакуча й холодна осінь старила дерева (Іван Ле і О. Левада).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старити — ста́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- старити — СТАРИТИ – СТАРІТИ – СТАРІТИСЯ, СТАРИТИСЯ – СТАРІШАТИ Старити, перех. Робити когось, щось старим, старішим. Рання сивина в чорних пасмах його чуба не старила його (О.Бойченко). Старіти, неперех. 1. Ставати старим, старішим. Літературне слововживання
- старити — -рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старити — СТА́РИТИ, рить, недок., перех. Робити кого-, що-небудь старим або старішим. Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (Коцюб. Словник української мови в 11 томах