старостат
СТАРОСТА́Т, у, ч.
1. Виборна громадська організація в учбових закладах, що складається із старост груп.
Засідання старостату.
2. Приміщення, признач. для перебування старости (у 4 знач.).
Викликав [староста] учителів. У селі їх залишилося двоє; решта були в армії або евакуювалися. Першим до старостату прийшов Афіноген Павлович (Збан., Таємниця.., 1971, 84);
Ще не встигли німці розквартируватися, як Тадик підшукав хату під старостат, наказав навести блиск (Тют., Вир, 1964, 418.)
Словник української мови (СУМ-11)