старостат
СТАРОСТА́Т, у, ч.
1. Виборна громадська організація в учбових закладах, що складається із старост груп.
Засідання старостату.
2. Приміщення, признач. для перебування старости (у 4 знач.).
Викликав [староста] учителів. У селі їх залишилося двоє; решта були в армії або евакуювалися. Першим до старостату прийшов Афіноген Павлович (Збан., Таємниця.., 1971, 84);
Ще не встигли німці розквартируватися, як Тадик підшукав хату під старостат, наказав навести блиск (Тют., Вир, 1964, 418.)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старостат — староста́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- старостат — СТАРОСТА́Т, у, ч. 1. Виборна громадська організація в учбових закладах, що складається із старост груп. Засідання старостату. 2. Приміщення, признач. для перебування старости (у 4 знач.). Викликав [староста] учителів. Словник української мови у 20 томах
- старостат — -у, ч. 1》 Виборна громадська організація в навчальних закладах, що складається зі старост груп. 2》 Приміщення, признач. для перебування старости (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови