стверджувальний

СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е.

1. Який виражає підтвердження чого-небудь.

У соціалістичному реалізмі, як і в критичному, існує як стверджувальна, так і критична функція (Іст. укр. літ., II, 1956, 25).

2. грам. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь.

До стверджувальних належать частки так, еге́, еге́ж, ато́ж, ая́кже, авже́ж. Усі вони служать вказівкою на те, що сказане повністю відповідає дійсності (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 504).

Значення в інших словниках

1. стверджувальний — стве́рджувальний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стверджувальний — СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виражає підтвердження чого-небудь. 2. лінгв. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь. До стверджувальних належать частки так, еге́, еге́ж, ато́ж, ая́кже, авже́ж.  Словник української мови у 20 томах
3. стверджувальний — -а, -е. 1》 Який виражає підтвердження чого-небудь. 2》 грам. Який містить ствердження або стверджує що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови