стверджувальний
СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е.
1. Який виражає підтвердження чого-небудь.
У соціалістичному реалізмі, як і в критичному, існує як стверджувальна, так і критична функція (Іст. укр. літ., II, 1956, 25).
2. грам. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь.
До стверджувальних належать частки так, еге́, еге́ж, ато́ж, ая́кже, авже́ж. Усі вони служать вказівкою на те, що сказане повністю відповідає дійсності (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 504).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стверджувальний — стве́рджувальний прикметник Орфографічний словник української мови
- стверджувальний — СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виражає підтвердження чого-небудь. 2. лінгв. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь. До стверджувальних належать частки так, еге́, еге́ж, ато́ж, ая́кже, авже́ж. Словник української мови у 20 томах
- стверджувальний — -а, -е. 1》 Який виражає підтвердження чого-небудь. 2》 грам. Який містить ствердження або стверджує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови