1. Словник української мови у 20 томах

стверджувальний

СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е.

1. Який виражає підтвердження чого-небудь.

2. лінгв. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь.

До стверджувальних належать частки так, еге́, еге́ж, ато́ж, ая́кже, авже́ж. Усі вони служать вказівкою на те, що сказане повністю відповідає дійсності (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стверджувальний — стве́рджувальний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. стверджувальний — -а, -е. 1》 Який виражає підтвердження чого-небудь. 2》 грам. Який містить ствердження або стверджує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стверджувальний — СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виражає підтвердження чого-небудь. У соціалістичному реалізмі, як і в критичному, існує як стверджувальна, так і критична функція (Іст. укр. літ., II, 1956, 25). 2. грам. Словник української мови в 11 томах