ствердний

СТВЕРДНИ́Й, а, е.

1. Який виражає згоду з чим-небудь, який підтверджує що-небудь.

Великий геній Леніна знав наперед про ці селянські думки, коли говорив про сто тисяч тракторів, про те, що селянин скаже своє ствердне слово: я за комунію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 325).

2. спец. Який містить в собі підтвердження або певне твердження.

Судження може бути ствердним або заперечним (Логіка, 1953, 49);

Висновки експертів можна підрозділити на категоричні (ствердні чи негативні), в яких експерт стверджує наявність або відсутність тотожності, і вірогідні, або гадані (ствердні чи негативні) (Рад. право, 4, 1960, 106);

Ствердна частка.

Значення в інших словниках

1. ствердний — ствердни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ствердний — СТВЕРДНИ́Й, а́, е́. 1. Який виражає згоду з чим-небудь, який підтверджує що-небудь. 2. спец. Який містить в собі підтвердження або певне твердження. Судження може бути ствердним або заперечним (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. ствердний — -а, -е. 1》 Який виражає згоду з чим-небудь, який підтверджує що-небудь. 2》 спец. Який містить підтвердження. Ствердна частка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ствердний — ПОЗИТИ́ВНИЙ (який виражає, містить у собі згоду, стверджує щось), СТВЕ́РДЛИВИЙ, СТВЕРДНИ́Й. Позитивна відповідь; Чи добре знаємо ми вчинки й поведінку своїх дітей? Більшість батьків, мабуть, дасть ствердну відповідь (з газети).  Словник синонімів української мови