стеження
СТЕ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. сте́жити.
З усією тихістю й обережністю, на які була здібна, почала [Єлена] стеження (Хотк., Довбуш, 1965, 9);
Кравчинський розумів, що від стеження, реєстрації фактів Третє відділення перейшло до активних дій (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 31).
Словник української мови (СУМ-11)