степок
СТЕПО́К, пка́, ч. Зменш. до степ.
Дуже далеко йому йти — аж у город: через садки, степком і через гребельки (Кв.-Осн., II, 1956, 325);
Вийшли [хлопці] на степок — цілина за селом (Свидн., Люборацькі, 1955, 96).
Словник української мови (СУМ-11)