степок

Степок, -пка

м.

1) ум. отъ степ. Сим. 202.

2) Названіе вола дикаго нрава. КС. 1898. VII. 47.

Значення в інших словниках

1. степок — степо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. степок — СТЕПО́К, пка́, ч. Зменш. до степ. Дуже далеко йому йти – аж у город: через садки, степком і через гребельки (Г. Квітка-Основ'яненко); Вийшли [хлопці] на степок – цілина за селом (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах
3. степок — -пка, ч. Зменш. до степ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. степок — СТЕПО́К, пка́, ч. Зменш. до степ. Дуже далеко йому йти — аж у город: через садки, степком і через гребельки (Кв.-Осн., II, 1956, 325); Вийшли [хлопці] на степок — цілина за селом (Свидн., Люборацькі, 1955, 96).  Словник української мови в 11 томах