стержень
СТЕ́РЖЕНЬ, жня, ч., техн.
1. Предмет подовженої, циліндричної або чотиригранної форми, а також деталь такої форми, яка є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь.
Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Пробійник являє собою стальний стержень, робочий кінець якого заточений полого на конус (Гурток «Умілі руки..», 1955, 95);
Репер застосовується для позначення висотних точок. Він виготовляється у вигляді металевого круглого загостреного стержня довжиною 150-250 мм і діаметром 20-30 мм (Інж. геод., 1959, 201);
Токарний різець.. складається з двох частин: стержня (корпуса) та головки, або робочої частини (Різальні інстр.., 1959, 20).
Словник української мови (СУМ-11)