стеряний

СТЕ́РЯНИЙ, а, е, розм. Який утратив самовладання, перебуває в стані несамовитості; розгублений, нестямний.

Весь час ходив [о. Василь] якийсь стеряний, винувато дивився на всіх, говорив несміло (Хотк., II, 1966, 178);

Татарин видер немовля з рук стеряної матері і, широко розмахнувшись, розбив йому голову об ріг цегляної пічки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140).

Значення в інших словниках

1. стеряний — СТЕ́РЯНИЙ, а, е, розм. Який утратив самовладання, перебуває в стані несамовитості; розгублений, нестямний. Весь час ходив [о. Василь] якийсь стеряний, винувато дивився на всіх, говорив несміло (Г.  Словник української мови у 20 томах
2. стеряний — -а, -е, розм. Який утратив самовладання, перебуває в стані несамовитості; розгублений, нестямний.  Великий тлумачний словник сучасної мови