стеряти

СТЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Втратити кого-, що-небудь.

Холоне серце в грудях. Мов воно всю кров стеряло (Л. Укр., І, 1951, 154);

Старий [сторож] і досі не стеряв віри, що та слава знову вернеться, знову настане (Мирний, IV, 1955, 15).

◊ Стеря́ти ро́зум, рідко — те саме, що Зійти́ з ро́зуму ( див. схо́дити).

Вона і йому на кисет шовкову хустку подарувала. Кирило, мов розум стеряв з радощів, ухопив ту хустку обома руками, притулив до вуст, поцілував (Мирний, III, 1954, 364);

Люди наче розум стеряли. Від радощів, від щастя (Коп., Навколо полум’я, 1961, 34).

Значення в інших словниках

1. стеряти — стеряти (206) —запропастити, пор. пол. sterać; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. стеряти — стеря́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. стеряти — СТЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що, чого, розм. Втратити кого-, що-небудь. Холоне серце в грудях. Мов воно всю кров стеряло (Леся Українка); Старий [сторож] і досі не стеряв віри, що та слава знову вернеться, знову настане (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. стеряти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Втратити кого-, що-небудь. Стеряти розум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стеряти — УТРА́ТИТИ (ВТРА́ТИТИ) (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИ розм., УТЕРЯ́ТИ розм., ЗАТРА́ТИТИ діал.; ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). — Недок.  Словник синонімів української мови
6. стеряти — Стеря́ти, -ря́ю, -ря́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стеряти — Стеряти, -ряю, -єш гл. 1) Издержать, утратить. Багато я стеряла на базарі, — накупила всячини. Новомоск. у. Коли емірати, то емірати, то все треба день стеряти. Ном. № 4269. 2) — дитину. Имѣть выкидышъ. Відколи я стеряла дитину, мені все гірше та гірше.  Словник української мови Грінченка