стигмат
СТИГМА́Т, а, ч., іст., мед. Те саме, що сти́гма 1, 2.
До своєрідних випадків істеричного самонавіювання належать, наприклад, безсумнівні випадки уявної вагітності.. Сюди ж треба віднести стани і стигмати різних релігійних екстатиків (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 157);
*Образно. Цілі покоління людські трудилися над цим похмурим стигматом землі [Кельнським собором], споруджували не радісний і світлий храм для своїх дітей, а понурий пам’ятник для себе, для своїх сліз і своєї крові (Загреб., Європа. Захід, 1961, 101).
Словник української мови (СУМ-11)